Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) комбінованого типу №43 "Морська хвиля" Черкаської міської ради

Гострики живуть у дистальному відділі тонкої кишки, сліпій кишці і в початковому відділі ободової мишки. Самки після дозрівання в них яєць спускається в пряму кишку. Активно виповзають із заднього проходу, відкладають 10-15 яєць в пренатальних складках, на шкірі і гинуть. Відкладені яйця повністю дозрівають через 5 год.

Рух самок при відкладанні яєць подразнює шкіру і викликає сильний свербіж. Діти, розчухуючи шкіру, забруднюють руки, білизну, предмети вжитку, заносять яйця в рот. Із проковтнутих яєць в дванадцятипалій кишці виходить личинка, які після двох линьок стають зрілими. Живляться гострики вмістом кишечника. Тривалість життя паразита 2-4 тижні.

На Україні зараженість населення гостриками складає 5-6%. Переважно хворіють діти. Особливо часто зустрічається в дитячих колективах, де допускається порушення санітарного режиму.

Єдиним джерелом інвазії є тільки людина, хвора на ентеробіоз. Шлях зараження фекально-оральний, який реалізується харчовим, контактно-побутовим шляхом та за допомогою мух. Серед факторів передачі можуть мати значну роль харчові продукти, не підлягають термічній обробці, та продаються у роздрібній вуличній торгівлі.

Хворі втрачають сон, стають роздратованими, знижується їх працездатність. Особливо значні ці прояви у дітей. Вони стають плаксивими, погано сплять, худнуть, страждає пам’ять. Часто виникають кишкові розлади, часті, рідкі випорожнення з домішками слизу, кольки в животі. Із виповзанням гостриків в сечостатеві органи може розвинутись нічне нетримання сечі.

Діагноз ентеробіозу встановлюють на підставі анамнезу і лабораторних досліджень.

Загальні принципи лікування. Враховуючи, що тривалість життя гострика не перевищує 3-4 тижні, яйця його кишечнику не розвиваються, у дітей настає одужання, впродовж одного місяця, за умови відчутності повторного самозараження. З іншого боку, навіть успішна медикаментозна дегельмінтизація не приводить до одужання, якщо б лікування не поєднувалося з санітарно-гігієнічними заходами.

До таких правил гігієни відносяться:

– дотримання чистоти рух. Обов’язкове їх миття з милом після відвідування туалету та перед вживанням їжі; коротке обрізання нігтів раз у 5 днів;

– обов’язкове підмивання дитини водою з милом на ніч, вранці та після дефекції;

– спання в щільно прилягаючих до стегон трусиках, під які дитина увісні не змогла просунути пальці. Їх щоденно міняють, або принаймні, прасують гарячою праскою двічі на день;

– щоденне витрушування та прасування постільної і натільної білизни;

– приміщення, де перебуває дитина, повинно щоденно прибиратися пилососом, з наступним вологим протиранням;

– предмети особистого користування (дитячі іграшки, стільчики тощо) слід знезаражувати дезрозчинами чи крутим окропом;

Здоров´я дітей, загартованість їхніх організмів, інтерес до здорового способу життя залежать і від того, наскільки сформовані у них культурно-гігієнічні навички.

Фізіологічною основою культурно-гігієнічних навичок є утворення умовно-рефлекторних зв´язків, вироблення динамічного стереотипу, а головною умовою їх формування — раціонально організоване життя дітей у дитячому садку, чіткий режим дня, постійність вимог до поведінки дитини з боку дорослих. Важливими при цьому є чистота приміщення, якісне прибирання, провітрювання, естетика організації культурно-гігієнічних процедур, приклад охайності й особистої гігієни дорослих. Гігієнічні процедури проводять щоденно в один і той самий час, що сприяє формуванню постійних навичок.

Уже на другому році життя діти повинні уміти підставляти руки під струмінь води, змивати мильну піну з них, користуватися рушником, пити з чашки, їсти ложкою, користуватися серветкою, дякувати після прийому їжі, користуватися носовичком.

Трирічні малюки мають їсти самостійно й акуратно, ретельно пережовувати їжу, правильно тримати ложку, самостійно засукувати рукави перед умиванням, користуватися милом, умиватися, витиратися. У середній групі дітей навчають правильно користуватися столовими приборами (ложкою, виделкою, ножем), серветкою, їсти акуратно, полоскати рот після їжі, правильно чистити зуби, зачісуватися, дотримуватися правил користування предметами гігієни.

Діти старшої і підготовчої груп повинні контролювати дотримання особистої гігієни, культурно поводитися за столом.

Культурно-гігієнічні навички поєднують у собі явища гігієни і культури. Діти мають усвідомити, що їхнє ставлення до гігієнічних вимог є не лише ставленням до власного здоров´я, а й свідченням поваги до людей, адже неакуратна, неохайна людина викликає відразу, небажання спілкуватися з нею.

Для успішного виховання в дошкільників культурно-гігієнічних навичок необхідно забезпечити:

—    цілеспрямовану роботу батьків і педагогів щодо усвідомлення дітьми значущості фактора здоров´я, цінування його; запобігання шкідливих звичок, недбалого ставлення до свого організму, зовнішнього вигляду і поведінки;

—     єдність вимог до гігієни дитини в дошкільному закладі та сім´ї, позитивний приклад культури поведінки дорослих;

—     належну естетичність приміщення дитячого садка і сім´ї, що передбачає ретельне його прибирання, чистоту, доцільність і зручність у використанні обладнання,  меблів, посуду, іграшок тощо;

—     постійне вправляння у дотриманні вимог культури поведінки, своєчасність і чіткість режимних процесів;

—     контроль з боку вихователів, допоміжного персоналу, батьків за якістю виконання культурно-гігієнічних навичок;

—     індивідуальну роботу з кожною дитиною, врахування її стану здоров´я, темпів оволодіння навичками, ставлення до гігієнічних процедур; при цьому важливо знати, як дитина сприймає позитивну оцінку чи осуд її поведінки авторитетним дорослим, як ставиться до відповідних вчинків однолітків.

Фізичне виховання є основою гармонійного розвитку, формування здорового способу життя дітей дошкільного віку. Воно має бути спільною турботою батьків, педагогів і самої дитини, яку з ранніх років слід привчати піклуватися про своє здоров´я.