Заклад дошкільної освіти №43 "Морська хвиля" Черкаської міської територіальної громади

Дитина із особливими освітніми потребами потребує постійної батьківської підтримки. Підпорядкувати таку дитину загальноприйнятим правилам поведінки в суспільстві неможливо, тому треба навчитися взаємодіяти і спілкуватися з нею.

• Пам’ятайте, що дитина не винна в тому, що вона особлива. Особливості такої поведінки в кожному конкретному випадку зумовлені певними причинами: проблемами під час вагітності матері, ускладненням під час пологів, психосоціальними причинами (стиль виховання в сім’ї).
• Ніколи не жалійте дитину через те, що вона не така, як усі.
• Даруйте дитині свою любов та увагу, однак не забувайте про інших членів родини, котрі її теж потребують.
• Не дивлячись ні на що, зберігайте позитивне ставлення і уявлення про свою дитину.
• Усвідомте, що виховання та навчання дитини з особливими освітніми потребами – це довготривалий, складний процес, що потребує Вашого уміння, терпіння, знання.
• Навчіться давати інструкції: вони повинні бути короткими, не більше 3-4 слів. В іншому разі дитина просто «виключиться» і не почує Вас.
• У повсякденному спілкуванні з дитиною із особливими освітніми потребами уникайте різких заперечень, тому що такі діти є імпульсивними і відразу ж відреагують на заборону непослухом або вербальною агресією. В цьому випадку треба говорити з дитиною спокійно і стримано, бажано дати можливість вибору для малюка.
• Для підняття самооцінки, віри дитини в свої можливості – хваліть її за успіхи і досягнення, навіть самі незначні.
• Якщо дитина втомилася – дайте їй невеликий відпочинок, або займіть її іншою діяльністю.
• У взаєминах з дитиною не допускайте «вседозволеності», інакше дитина буде маніпулювати Вами. Чітко визначіть і обговоріть з дитиною, що можна, а що не можна робити вдома, в дошкільному закладі.
• Разом з дитиною визначте систему заохочень і покарань за хорошу і погану поведінку. Визначіть систему правил поведінки дитини в групі дошкільного закладу, вдома. Просіть дитину вголос промовляти ці правила.
• Старанно, своєчасно виконуйте побажання і завдання педагогів. Не нехтуйте порадами педагогів щодо необхідності консультування та лікування у лікарів–фахівців.
• Намагайтеся щоденно закріплювати завдання, по можливості, в ігровій формі. Допомагайте дитині, але не виконуйте завдання за неї.
• Не вимагайте від дитини більше, ніж вона може.

Пам’ятайте, що дитина коли-небудь подорослішає і їй доведеться жити самостійно. Готуйте її до самостійного життя. Говоріть з нею про майбутнє.

З раннього віку дітей ваблять «екрани» — телебачення, ігрові приставки, ком­п’ю­тери, планшети і смартфони з роками неминуче займатимуть дедалі більше часу в їхньому дозвіллі. І що більше дитина тягнеться до нових технологій, то частіше дорослі замислюються, чи давати їй у руки ґаджет.

У деяких родинах дорослі забороняють дитині взаємодіяти з будь-якими ґаджетами. Інші ж, навпаки, всіляко підтримують інтерес дитини до ком­п’ю­терних ігор і не обмежують час взаємодії з екраном. Фахівці переконують, що жодний з цих варіантів не матиме користі для дитини. Натомість необхідно навчати дітей правильно використовувати ґаджети, аби не потрапити в залежність від них.

Зважуйте переваги та ризики

Переваги:

• Комп’ютерні ігри здебільшого розвивають пізнавальні психічні процеси, швидкість реакції, дрібну моторику рук тощо. Зокрема, психологи рекомендують грати в розвивальні ігри, що тренують логічне та абстрактне мислення дітей. Адже в таких іграх дитині постійно доводиться роз­в’я­зу­вати різні складні завдання й виявляти кмітливість, щоб пройти черговий рівень.
• Також корисні ігри, в яких потрібно відшукати заховані предмети. Вони тренують уважність, посидючість, креативне мислення.

Ризики:

• Водночас ком­п’ю­терні ігри, у які грають дошкільники, здатні сформувати стійку психологічну залежність, призвести до дезадаптації та порушень у психіці дитини. Відбувається глибокий і тотальний процес входження дитини в гру, спостерігається психологічне злиття з ком­п’ю­тером. За якийсь час дитина втрачає зв’язок з реальним життям та поринає у віртуальний світ, де отримує гострі, яскраві враження.
• Не можна також відкидати небезпеку ком­п’ю­терних ігор через певні сцени насильства, адже вони можуть травмувати дитячу психіку. Крім того, ком­п’ю­терні ігри в жанрі файтингу — де герої б’ються чи використовують зброю — можуть спричиняти сплески дитячої агресії в реальному житті.

Контролюйте взаємодію дитини з ґаджетом

Якщо не зловживати іграми з ґаджетами, то можна не лише уникнути шкідливого впливу на дитину, а й отримати від них певну користь.

Перш за все пам’ятайте, що час ігор з ґаджетами для дитини слід лімітувати. Діти швидко втомлюються від контакту з екраном, адже він вимагає значного зосередження уваги. Тому встановлюйте часові обмеження для ком­п’ю­терної гри відповідно до віку дитини. Заздалегідь повідомляйте дитині про те, що гру потрібно буде припинити. Покажіть, як зберегти незавершену гру, щоб можна було продовжити наступного разу з цього місця. Поясніть дитині доступно й переконливо, навіщо потрібні такі обмеження.

Діалог дорослого з дитиною — основа цифрової освіти дошкільників. Перш ніж ознайомити дитину із ґаджетом, обговоріть і встановіть для неї реалістичні правила, які потрібно неухильно виконувати й не змінювати. Нехай ці правила стануть головною умовою доступу до ґаджета.

Не карайте дитину забороною грати в ком­п’ю­терні ігри, і не заохочуйте її можливістю збільшити час таких ігор. Обидва ці підходи до виховання можуть спричинити некеровані емоційні реакції дитини, з якими буде складно впоратися.

Поєднуйте ком­п’ю­терні ігри з іншими видами діяльності дитини. Адже щоб опанувати базові життєві навички, дитині потрібно грати в рухливі ігри, слухати музику, танцювати, малювати, ліпити тощо. До того ж навіть найцікавіші та найкорисніші ком­п’ю­терні ігри не замінять дитині прогулянок на свіжому повітрі, спілкування з однолітками, творчого розвитку та фізичних навантажень — усього того, що так необхідно їй для повноцінного розвитку.

Обирайте ігри відповідно до віку дитини

Ігрова ком­п’ю­терна індустрія вже давно охопила різні вікові категорії. Сьогодні існує безліч ком­п’ю­терних ігор для дітей різного віку й вибрати якісну гру буває складно. Тому, перш ніж запропонувати дитині гру, слід оцінити, чи відповідає зміст гри віку дитини.

Ранній вік

Комп’ютерні ігри та цифрові пристрої, призначені для дітей раннього віку, зазвичай стимулюють зорове розпізнавання персонажів і предметів. Орієнтовно в 1,5 роки малюку вдається встановити зв’язок між натисканням на екран та анімацією на ньому. Тому в більшості ігор для дітей цього віку потрібно натиснути на певне зображення.

Діти віком до двох років емоційно реагують на появу яскравих картинок на екрані та із задоволенням досліджують звуки в грі. Проте їх мало цікавлять голоси, що закликають співати або повторювати слова. Їм більше подобається видобувати певний звук, натискаючи на відповідні зображення.

Діти 2—3 років вже активніше реагують на інструкції в грі, однак для цього їм потрібна допомога дорослих. Аби дитина сприймала команди ігор на повторення, дорослий має доповнити чи пояснити почуте дитиною.

Американські вчені довели, що малюки ліпше запам’ятовують слова, які промовляють батьки, а не ті, що вони почули в грі. Ба більше, науковці зазначили, що ігри, які не супроводжує дорослий, не мають розвивального ефекту, а лише забавляють дитину певний час.

Дошкільний вік

Правильно підібрані ком­п’ю­терні ігри сприяють розвитку в дитини мислення, уяви, пам’яті. Дітям дошкільного віку доцільно пропонувати різні за жанром ігри, наприклад:

навчальні ігри — допомагають дитині запам’ятати кольори, цифри, літери, назви тварин тощо;

• пригоди та квести — сприяють розвитку в дитини кмітливості, адже для того щоб пройти гру, необхідно розв’язати низку головоломок;
• ігри-стратегії — вчать дитину відповідальності за свої дії та формують уміння планувати їх наперед; розвивають уважність, здатність до аналізу, логічного мислення;
• ігри-симулятори — дають дитині змогу відчути себе капітаном корабля, пілотом, гонщиком тощо.

 Дітям дошкільного віку пропонуйте як розважальні, так і нав­чальні ігри. Однак беріть до уваги, що навчальні ігри не забезпечують систематичного вивчення матеріалу. Тому можуть бути лише додатковим засобом навчання.

Отже, можемо впевнено сказати, що в дошкільному віці можна дозволяти грати дитині в ком­п’ю­терні ігри. Але цей процес мають конт­ролювати дорослі. Також ігри завжди мають відповідати віку дитини, а в пріоритеті має бути якість зображення та безпечність змісту.

– Спокійне, тихе місце

Це не обов’язково має бути щось вишукане – достатньо зсунути пару стільців та накрити їх ковдрою. Це дозволить на деякий час сховатися від дратівних образів і звуків. Нехай дитина вам допомагає. Додайте кілька зручних подушок та м’яких іграшок, улюблену книгу тощо – усе, що перетворить це місце на справжній «центр релаксації». А як щодо заспокійливої музики?

– Купання та водні ігри

Бризкання, лежання у воді на спині, обливання різних іграшок, саме відчуття води, звук наповнення ванни і навіть запах піни для ванни чи кількох крапель ефірної олії (якщо в дитини немає алергії) можуть заспокоїти дитину! Іноді навіть ігри з плаваючими іграшками у великій ємності з теплою водою можуть мати заспокійливий ефект.

– Морські зірки та торнадо

Намалюйте зображення термометра. Внизу домалюйте морську зірку (чи будь-яку іншу спокійну істоту, про яку знає дитина), а у верхній частині – торнадо. Запитайте в дитини, на кого вона наразі схожа – на мирну морську зірку чи на шалене торнадо. Якщо дитина занадто збуджена, подумайте разом, як їй наблизитися до «стану» морської зірки. Наприклад, від зайвої енергії можна позбутися, кидаючи м’яча одне одному. Протягом дня намагайтеся кілька разів пограти в цю гру, допомагаючи дитині описати рівень своєї енергії. Наприклад, вранці ви можете сказати: «Можливо, ти сядеш зручненько і подивишся мультики?», «Впевнена, що ти зможеш піднятися сходами і збігти вниз п’ять разів, поки я готую сніданок» або “Спробуй п’ять разів пострибати, поприсідати та доторкнутися до підвіконня у кожній кімнаті”.

– Дихання животом разом з іграшками

Дитина лягає на спину і кладе на живіт улюблену м’яку іграшку. Запропонуйте їй глибоко вдихнути так, щоб іграшка піднялася, а потім видихнути, щоб іграшка опустилася.

– Гра «Замри»

Запустіть на телефоні чи комп’ютері якусь жваву мелодію або пісню. Запропонуйте дитині придумати під цю музику рухи чи танець (покажіть приклад). Через кілька хвилин зупиніть музику і скажіть: «Замри!» Дитина завмирає у смішній позі. Знову запустіть музику. Цю гру можна продовжувати доти, доки дитина отримує від неї задоволення.

– Мильні бульбашки

Пускання мильних бульбашок за допомогою власної руки у якості кільця для видування розвиває тактильні відчуття та заспокоює. Дитина може просто занурити руку у мильний розчин і видувати бульбашки крізь кулак або скласти вказівний та великий палець у формі літери «О». Експериментуйте!

– Квітка та свічка

Щоб навчити дитину глибоко дихати, розкажіть (і покажіть), що вдихати потрібно так, наче нюхаєш квітку, а видихати – наче задуваєш свічки на святковому торті (можливо, наймолодшим дітям це буде незрозуміло – з ними варто спробувати інші вправи).

– Написання смішної історії

Один із членів родини починає історію, інший продовжує, і так далі. Наприклад, мама починає: «Одного дня Петрик пішов на прогулянку, і першим, кого він побачив, був…» Потім тато продовжує: «Рожевий жираф!» Для дитини ця діяльність проста, але водночас смішна і захоплююча. Згодом можна разом намалювати ілюстрації до історії або продовжити її з іншими за допомогою Zoom чи FaceTime.

– Релаксація з йогою

Якщо ви знаєте прості пози йоги – залучайте до вправ дитину. Спробуйте найпростіші, прийнятні для дитини пози, щоб вгамувати емоції, і подивіться, що з цього вийде. Вправа “Лінива кішка прокидається“: уявіть, що ви – лінива кішка, яка щойно прокинулася після солодкого післяобіднього сну. Позіхніть. Скажіть «мяу». А тепер потягніться руками, ногами і спиною – повільно, як кішка. Розслабтеся.

– Написання листа

Залежно від віку дитини, запропонуйте таке заняття: «Давай напишемо листа бабусі про те, чим ми займалися сьогодні вранці. Потім надішлемо його поштою (або почитаємо по телефону)». Дитина може диктувати, а ви – записувати за нею. Що стосується старших дітей, які уже вміють писати, скажіть: «Чому б тобі не написати оповідання про те, що відбувалося сьогодні?» (записуйте за молодшими дітьми, а потім допоможіть їм намалювати малюнки до історії)

– Фото і відео спогади

Розслабляйтеся усією родиною, переглядаючи старі фотографії та відео. Поговоріть про тих, хто зображений на фото, згадайте, чим ви тоді займалися – будь-що, що може викликати у вас посмішку. Навіть дворічні малюки можуть впізнавати когось на фото! За допомогою цифрових засобів (Viber, WhatsApp, Skype, Duo, Zoom тощо) до цього заняття можна долучити тих, кого наразі немає поряд із вами.

– Пір’їна та статуя

Впродовж 10 секунд вдавайте, наче ви – пір’їна, що кружляє у повітрі. Раптово замріть і перетворіться на «статую». Не рухайтеся! Потім повільно розслабтеся і знову станьте пір’їною. Повторіть це кілька разів і закінчіть вправу у розслабленому стані – у формі «пір’їни». (Батьки – обійміть дитину!)

– Антистресові кульки

Візьміть кульку однією чи обома руками, стисніть і відпустіть. Проекспериментуйте зі своїми кульками. Адаптуйте вправу до себе – знайдіть найбільш прийнятну швидкість, силу та тривалість стискань.

– Черепаха

Вдайте, що ви – черепаха, яка неквапливо прямує своєю дорогою. О ні, починається дощ! Зігніться і сховайтеся під своїм «панциром» на десять секунд. Знову виглянуло сонечко – можете виходити зі своєї схованки і продовжити прогулянку. Повторіть вправу кілька разів і закінчіть її у розслабленому стані.

1. Намагайтеся наблизити домашній режим до садкового.

2. Навчайте навичок самообслуговування (одягання, умивання, складання іграшок).

3. В перші дні перебування в дитячому садку залишайте дитину на 2-3 години, поступово збільшуючи час знаходження в дитсадку. Не запізнюйтесь, хоча б у перші дні забирайте дитину вчасно.

4. Не поспішайте відразу забрати дитину додому. Побудьте з дитиною на ігровому майданчику, разом подивіться, як гуляють діти, чим займаються, як спілкуються один з одним та вихователем.

5. Дозвольте дитині взяти із собою в дошкільний заклад улюблену іграшку або якийсь інший безпечний предмет із дому, аби в дитячому садку вона відчувала домашній затишок.

6. Налаштовуйте дитину на те, що в дошкільному закладі на неї чекає багато цікавого: знайомство з новими друзями, яскраві книжки, гарні іграшки, багато веселих розваг тощо.

7. Дитина має відчувати повне розуміння між батьками та вихователями, тоді вона швидше звикає. Ніколи не з’ясовуйте відносин з вихователем (щоб не трапилось!) у присутності дитини.

8. Відвідувати дитячий садок дитині треба лише здоровою.

9. Обмежте відвідування гостей та масових заходів у період адаптації дитини до умов дошкільного закладу, не перевантажуйте її вдома розвивальними заняттями.

10. Говоріть про дошкільний заклад у піднесеному настрої, ніколи не лякайте ним дитину, і головне – будьте терплячими.