Що це?
Найстрашнішими проявами насильства проти дітей вважаються побиття, сексуальні домагання, нанесення ушкоджень. Але крім них є маса інших чинників, які калічать вразливу дитячу душу. Приниження, зневага, знущання завдають ще не сформованій психіці дитини часом непоправні травми. Жорстоке поводження з дітьми має на увазі погане ставлення, яке допускають батьки, піклувальники, педагоги, – одним словом, всі ті особи, які до виховання дитини мають пряме відношення.
Жорстоке поводження з дітьми та його види
На практиці прийнято розрізняти кілька видів насильства над дітьми. Фізичне говорить за себе і має на увазі навмисне заподіяння тілесних ушкоджень. Сексуальне насильство зводиться до залучення дорослою людиною дитини в статеві стосунки або розбещення з її згоди або без неї. Економічне насильство, відповідно до закону, – це навмисне позбавлення одним членом сім’ї іншого члена сім’ї житла, їжі, одягу й іншого майна або засобів, на які потерпілий має передбачені законом права, що може призвести до його смерті, викликати порушення фізичного або психічного здоров’я. Психологічний вплив може спровокувати формування патологічних рис характеру і загальмувати розвиток дитини.
Крім цього, жорстоке поводження з дітьми може виявлятися у простому нехтуванні потребами дитини, тобто відсутності уваги, турботи, догляду та виховання дитини.
Причини жорстокого поводження з дітьми
Такі причини носять, насамперед, соціальне забарвлення. Наприклад, безробіття, низький достаток в сім’ї, алкоголізм, неповна сім’я, погані житлові умови, фізична перевтома, юний вік батьків та їх прагнення до розваг, народження іншої дитини.
Різні захворювання як наслідок жорстокого поводження
Незалежно від виду і характеру насильства в дітей можуть спостерігатися різні захворювання, що належать до психосоматичних: ожиріння чи, навпаки, різка втрата ваги, що обумовлено порушенням апетиту. Під час емоційного (психічного) насильства нерідко бувають шкірні висипання, алергійна патологія, виразка шлунка, під час сексуального насильства – непояснений (якщо ніяких захворювань органів черевної порожнини і малого таза не виявляється) біль внизу живота. Часто в дітей розвиваються такі нервово-психічні захворювання, як тики, заїкуватість, енурез (нетримання сечі), енкопрез (нетримання калу), деякі діти повторно потрапляють у відділення невідкладної допомоги з приводу випадкових травм, отруєнь.
Психічні особливості дітей, які постраждали від насильства
Практично всі діти, що постраждали від жорстокого поводження і зневажливого ставлення, пережили психічну травму, в результаті чого вони розвиваються з визначеними особистісними, емоційними і поведінковими особливостями, що негативно впливають на їхнє подальше життя.
Діти, що зазнали різного роду насильства, самі стають агресивними, що найчастіше виливається на більш слабких: молодших за віком дітей, на тварин. Часто їхня агресивність виявляється в грі, часом спалахи їхнього гніву не мають видимої причини.
Деякі з них, навпроти, надмірно пасивні, не можуть себе захистити. І в тому, і в іншому випадку порушується контакт, спілкування з однолітками. У занедбаних, емоційно депривованих дітей прагнення будь-яким шляхом привернути до себе увагу іноді виявляється у вигляді зухвалого, ексцентричного поводження.
Діти, що пережили сексуальне насильство, здобувають невластиві віку пізнання про сексуальні стосунки, що проявляється в їхній поведінці, в іграх з іншими дітьми чи з іграшками. Навіть маленькі діти, які не досягли шкільного віку, які постраждали від сексуального насильства, згодом самі можуть стати ініціаторами розпусних дій і втягувати в них велике число учасників.
Найбільш універсальною і важкою реакцією на будь-яке, а не тільки сексуальне насильство, є низька самооцінка, що сприяє збереженню і закріпленню психологічних порушень, пов’язаних з насильством. Особистість з низькою самооцінкою переживає почуття провини, сорому. Для неї характерна постійна переконаність у власній неповноцінності, у тому, що “ти гірший всіх”. Унаслідок цього дитині важко домогтися поваги оточуючих, успіху, спілкування її з однолітками ускладнені.
Серед цих дітей, спостерігаються часті депресії, навіть у дорослому віці. Це виявляється в приступах занепокоєння, безпричинної туги, почуття самотності, порушеннях сну. У старшому віці у підлітків, можуть спостерігатися спроби покінчити з собою чи завершені самогубства.
Почуваючи себе нещасливими, знедоленими, пристосовуючись до ненормальних умов існування, намагаючись знайти вихід з положення, що створилося, вони і самі можуть стати шантажистами. Це, зокрема, стосується сексуального насильства, коли в обмін на обіцянку зберігати таємницю і не ламати звичного сімейного життя, діти вимагають у дорослих ґвалтівників гроші, солодощі, подарунки.
Соціальні наслідки жорстокого поводження з дітьми
Можна виділити два наслідки, що виявляються одночасно: шкода для жертви і для суспільства.
Діти, що пережили будь-який вид насильства, відчувають труднощі соціалізації: у них порушені зв’язки з дорослими, немає відповідних навичок спілкування з однолітками, вони не мають достатнього рівня знань і ерудиції, щоб завоювати авторитет у школі тощо. Рішення своїх проблем діти – жертви насильства – часто знаходять у кримінальному, асоціальному середовищі, а це часто сполучено з формуванням у них пристрасті до алкоголю, наркотиків, вони починають красти і здійснювати інші протиправні дії.
Дівчинки нерідко починають займатися проституцією, у хлопчиків може порушуватися статева орієнтація. І ті й інші згодом відчувають труднощі у разі створення власної родини, вони не можуть дати своїм дітям досить тепла, оскільки не вирішені їхні власні емоційні проблеми.
Будь-який вид насильства формує у дітей і підлітків такі особистісні і поведінкові особливості, які роблять їх малопривабливими і навіть небезпечними для суспільства.
Що повинні знати батьки
Жорстокість простіше попередити, ніж вести з нею боротьбу. Профілактика жорстокого поводження з дітьми в основному полягає в роботі з батьками.
Є кілька порад для тих, хто хоче жити в любові і гармонії зі своєю дитиною:
– Запам’ятайте, що дитина – це особистість, хоч і маленька. Потрібно не тільки любити, але і поважати її.
– Процес виховання – це дорога, усіяна камінням, тому слід запастися терпінням. Не варто робити зі своєї дитини ідеальну. Не буває такого, щоб малюк все знав і вмів в рівній мірі добре.
– Хваліть його за те, що у нього виходить краще, ніж у інших, і не сваріть за те, що якісь речі не виходять.
– Ніколи не порівнюйте своїх дітей з іншими, сприймайте успіхи чужих просто як інформацію.
– Не шантажуйте дитину фразами типу: «Я для тебе старалася, а ти …». Це погана спроба присоромити ваше чадо. Багато дітей на таку заяву відповідають, що не просили їх народжувати. Якщо неприємна ситуація сталася за участі сторонніх, то не розпочинайте сварити дитину. Відведіть її додому і проведіть розмову без свідків.
– Не соромте її при чужих людях.
І головне – любіть свого малюка, частіше кажіть йому про це, пестіть і хваліть.
Це найкращий захист дітей від жорстокого поводження.
Пам’ятайте, діти – наше майбутнє і вони мають зростати в любові та повазі!!!
