Заклад дошкільної освіти №43 "Морська хвиля" Черкаської міської територіальної громади

Трекер екранного часу для дітей

Чому важливо контролювати екранний час?

Надмірне користування ґаджетами може призводити до:

* перевтоми та зниження уваги;

* емоційної збудженості або дратівливості;

* зменшення рухової активності;

* труднощів у спілкуванні з однолітками.

Помірне та контрольоване використання допомагає зберегти здоров’я і психоемоційний баланс дитини.

Рекомендований екранний час

 3–5 років — до 30 хв на день

 6–7 років — до 1 години на день

 8–10 років — 1–1,5 години на день

Важливо: екранний час не перед сном (мінімум за 1 годину)

Правила «ґаджет-дієти» для дітей

Ґаджет —не нагорода і не покарання

Спочатку — обов’язки, потім — екран

Користуємося разом з дорослими

Обираємо корисний контент

Вміємо сказати: «Досить»

Альтернатива ґаджетам

рухливі ігри; читання казок; настільні ігри; спільні сімейні заняття.

Порада для батьків

Найкращий приклад — ваша поведінка.

Якщо дорослі постійно в телефоні — дитині важко прийняти обмеження.

Висновок

Дієта від ґаджетів — це не заборона, а баланс. Вона допомагає дитині навчитися керувати своїм часом і робити усвідомлений вибір.

Формування позитивного ставлення до школи у дітей (особливо старшого дошкільного віку) — це поступовий і комплексний процес, у якому важливу роль відіграють педагоги, батьки та психолог.

Ось ефективні підходи:

1. Позитивний образ школи

• Розповідайте про школу як цікаве місце пізнання, а не як простір обов’язків і покарань.
• Уникайте фраз типу: «У школі тебе навчать дисципліни», «От підеш до школи — там не побалуєшся».
• Натомість: «У школі ти дізнаєшся багато нового», «Там будуть друзі й цікаві завдання».

2. Гра як місток до навчання

• Сюжетно-рольові ігри  «Школа», «Урок», «Учитель і учні».
• Настільні та дидактичні ігри на розвиток уваги, пам’яті, мислення.
• Навчання через гру формує відчуття успіху та зацікавлення.

3. Відчуття успіху і віра в себе

• Частіше **хваліть за старання**, а не лише за результат.
• Давайте посильні завдання, щоб дитина переживала радість від досягнення.
• Формуйте установку: *«Помилятися — це нормально»

4. Емоційна готовність

• Розвивайте вміння говорити про свої почуття.
• Обговорюйте можливі шкільні ситуації: страх, хвилювання, нові правила.
• Навчайте способів подолання тривоги (дихальні вправи, «чарівні слова підтримки»)

5. Знайомство зі шкільним середовищем

* Екскурсії до школи, зустрічі з учителями.

* Перегляд книжок, мультфільмів, історій про школу з позитивним сюжетом.

* Спілкування з дітьми, які вже навчаються в школі.

6. Співпраця з батьками

* Консультації для батьків щодо підтримки дитини без тиску.

* Формування єдиної позиції: школа — це важливий і цікавий етап життя, а не випробування.

7. Розвиток самостійності

* Навчайте дитину організовувати свої речі, доводити справу до кінця.

* Формуйте навички слухати інструкцію й працювати за правилом.

Пам’ятайте:

Позитивне ставлення до школи виникає тоді, коли дитина:

• не боїться помилок,
• вірить у свої сили,
• відчуває підтримку дорослих,
• очікує цікавого, а не страшного.

Сутність та діагностування

готовності дитини до навчання

Готовність дитини до навчання— це комплексна характеристика рівня розвитку дитини старшого дошкільного віку, яка забезпечує успішне включення в систематичну навчальну діяльність у школі. Вона охоплює не лише наявність певних знань, умінь і навичок, а й сформованість психічних процесів, мотивації, емоційно-вольової сфери та соціального досвіду.

Сутність готовності дитини до навчання

Готовність до навчання має багатовимірний характер і включає такі основні компоненти:

1. Фізіологічна готовність

   Передбачає відповідний стан здоров’я, рівень фізичного розвитку, витривалість, працездатність, розвиток дрібної моторики руки, зорово-рухову координацію.

2. Психологічна готовність, яка охоплює:

• Інтелектуальну готовність — розвиток мислення, пам’яті, уваги, мовлення; уміння аналізувати, порівнювати, узагальнювати; сформованість елементарних навчальних умінь.
• Мотиваційну готовність — позитивне ставлення до школи, бажання вчитися, пізнавальний інтерес.
• Емоційно-вольову готовність — здатність керувати своєю поведінкою, долати труднощі, доводити розпочату справу до кінця, адекватно реагувати на зауваження дорослого.

3. Соціальна готовність

   Виявляється у вмінні взаємодіяти з однолітками та дорослими, дотримуватися правил, приймати соціальну роль учня, працювати в колективі.

4. Особистісна готовність

   Передбачає сформованість самооцінки, уявлень про себе, відповідальності, самостійності, почуття обов’язку.

Діагностування готовності дитини до навчання

Діагностика готовності до школи здійснюється комплексно й спрямована на виявлення рівня сформованості всіх складників готовності. Вона має бути гуманною, ненав’язливою та відповідати віковим особливостям дитини.

Основні методи діагностування:

* педагогічне спостереження;

* бесіда з дитиною та батьками;

* аналіз продуктів діяльності (малюнків, аплікацій, письмових вправ);

* психодіагностичні методики й тести.

Поширені діагностичні методики:

* «Графічний диктант» (Д. Ельконін);

* «Будиночок» (Н. Гуткіна);

* тест Керна–Йєрасека;

* методики на визначення рівня розвитку мислення, пам’яті, уваги;

* ігрові завдання на оцінку мотиваційної та соціальної готовності.

Висновок

Готовність дитини до навчання в школі — це результат цілеспрямованого розвитку особистості дошкільника в умовах сім’ї та закладу дошкільної освіти. Своєчасне й комплексне діагностування дає змогу визначити індивідуальні особливості розвитку дитини, запобігти можливим труднощам у навчанні та забезпечити успішну адаптацію до шкільного життя.