Війна — стрес не тільки для дорослих, які все розуміють, а й для дітей. Відчуття небезпеки, тривога, порушення звичного стану речей, постійні зміни та переміщення — все це може злякати дитину, збити її з пантелику і викликати дискомфорт. Головне, що слід пам’ятати, — якщо батьки поруч і всі здорові, то ви зможете забезпечити психологічний комфорт дитини.
Поради про психологічну підтримку дитини:
— Обіймайте, пояснюйте, відволікайте — це основні способи.
— Пам’ятайте про головне правило: спокійні батьки — спокійні діти: не забувайте піклуватися про себе: сон, їжа та спілкування – важливі.
— Обговоріть із дітьми план дій, щоб вони знали що робити, коли буде сирена і треба буде йти в безпечне місце.
— Якщо ви розплакалися при дитині, не треба казати, що мамі чи тату просто потрапило щось в око. Треба пояснити свою поведінку відповідно до віку дитини. Розповісти: «Я сумую, я засмучена. Мамі зараз треба трошки посумувати. Якщо хочеш – пожалій мене. Якщо ні – піди пограйся». Треба, щоб дитина розуміла, що і в мами, і в тата емоції теж бувають різні, і що це – нормально.
5 корисних порад: як можна допомогти дітям почуватися більш захищеними в умовах надзвичайної ситуації
1. Продовжуйте оточувати дитину любов’ю і турботою.
2. Маленькі діти почуваються захищеними та відчувають батьківську любов через тактильний контакт, коли ви лагідно обіймаєте їх, читаєте разом, притискаєте до себе або заколисуєте їх перед сном.
3. Збережіть розпорядок дня, наскільки це можливо.
4. Якщо дитина не слухається, пам’ятайте про те, що таким способом вона намагається виражати ті почуття, які не може висловити, і спробуйте стримати своє роздратування.
5. Не забувайте також піклуватись про власне фізичне та психічне здоров’я. Ви не можете допомогти своїм дітям, якщо самі погано почуваєтеся.
Поради для батьків
У стані стресу дуже важко бути уважними до потреб дитини, тому намагайтеся зберегти максимально можливу рівновагу, аби підтримати дитину. Ось кілька порад для батьків:
* Думайте про майбутнє, не про минуле. Мрійте, плануйте, обговорюйте зі значущими людьми, що ви зробите найпершим після встановлення миру. Такі роздуми та розмови наснажують і стабілізують.
* Позбудьтеся почуття провини. Не звинувачуйте себе у тому, що сталося, або у тому, що ви щось зробили не так. Ви зробили все, що могли на той момент. Крапка.
* Намагайтеся їсти та спати. Якщо харчування доступне, так само їжте, а не лише намагайтеся нагодувати дитину. Намагайтеся спати, коли це можливо. Ваш фізичний стан – гарантія безпеки вашої дитини.
* Просіть про допомогу. Якщо ви потребуєте допомоги або підтримки – попросіть про неї. Звертатися по допомогу – не соромно.
* Говоріть про свої емоції. Спілкуйтеся зі значущими для вас людьми, говоріть про свої емоції та переживання. Телефонуйте рідним. Просте «Як ти?» здатне наснажити і вас, і того, кому ви телефонуєте.
* Якщо відчуваєте потребу – зателефонуйте на «гарячу лінію» підтримки, поспілкуйтеся з професіоналами, аби максимально забезпечити свою емоційну стабільність у цей непростий час
У групі №4 діти передшкльного віку під керівництвом Заряни Миколаївни Михайлюк-Горенко взяли участь у мініпроєкті «Моя різдвяна казка». Докладаючи творчих зусиль, вони створили своїми руками книжечки улюблених своїх казок.
Дякуємо адміністрації ПрАТ «Азот» в особі Віталія Склярова та активному сприянні Ігоря Кривошеєва за допомогу у створенні безпечних умов для всіх учасників освітнього процесу на території закладу дошкільної освіти «Морська хвиля», а саме у проведенні ревізії та заміні непрацюючих ламп зовнішнього освітлення.
Батьки скаржаться, що дитина не слухається, бешкетує, ставить сотні запитань у найнесприятливіший момент і хоче самостійно зашнурувати черевики, коли вони запізнюються на роботу. Усе це необхідно дошкільнику для пізнавального розвитку
Розвиток пізнавальної активності дітей молодшого дошкільного віку
Не обмежуйте пізнавальну активність трирічки.
Заохочуйте дитину до дослідження предметів.
Віддавайте в розпорядження дитині якнайбільше речей, матеріалів, з якими вона може робити все, що завгодно, — старі предмети домашнього вжитку, непотрібні речі, одяг, пластмасові пляшечки, обрізки паперу, тканини, природні матеріали тощо.
Стежте за тим, щоб речі для вжитку, гри і дослідження були безпечні для дитини.
Не залишайте без відповіді жодне запитання дитини.
Відповідайте на запитання дитини не так докладно, як радісно, з ентузіазмом і задоволенням, щоб стимулювати прагнення дитини цікавитися й надалі.
Пам’ятайте, що цікавість дитини не є проявом невихованості чи неслухняності.
Підтримуйте бажання дитини пізнавати навколишню дійсність, заохочуйте її до цього.
Використовуйте кожну нагоду, коли син чи донька виявляє своє здивування, пояснюйте невідому подію, де б ви не перебували, адже лише в такий спосіб пізнавальна потреба переросте в стійкий інтерес до довкілля.
Стежте за тим, як дитина сприймає довкілля, нові предмети, чи відчуває позитивні емоції, радість від пізнання.
Задовольняйте пізнавальні інтереси дитини: не обмежуйте її, а оберігайте і пояснюйте можливу небезпеку певних дій.
Допоможіть дитині набути власний досвід під час взаємодії з дорослими, аби вона переконалася, що до ваших порад варто дослухатися.
Розвиток пізнавальної активності дітей середнього дошкільного віку
Будьте терплячими до непосидючості чотирирічки.
Станьте партнером дитини, старшим товаришем, співрозмовником, провідним джерелом отримання інформації.
Не зупиняйте прояви допитливості фразами на кшталт: «Не сунь усюди свого носа», «Не кажи дурниць», «Сиди тут, і щоб я тебе не чув і не бачив».
Розвивайте пізнавальні інтереси дитини, запитуючи, чого вона хоче досягнути, й допомагаючи їй у цьому.
Розповідайте про предмет, явище, подію, які зацікавили її.
Зауважте, що дошкільник запам’ятовує те, що його цікавить: слова, образи предметів.
Це є основою в здобуванні знань.
Перевіряйте, чи формуються пізнавальні інтереси дитини, як це відбувається, коли ви заохочуєте дитину поговорити, розв’язати завдання, пограти, полагодити чи виготовити річ разом з вами.
Експериментуйте вдома із сином чи донькою, дитина цього віку вже може встановлювати зв’язки між зовнішніми й внутрішніми особливостями предметів.
Створіть середовище для розвитку пізнавальних інтересів.
Не будьте байдужими до інтересів дошкільника, а намагайтеся всіляко підтримати, поглибити і розширити їх. Запитуйте: «Чому ти так думаєш?», «Як ти про це дізнався?», «Чи потрібна тобі допомога?».
Розвиток пізнавальної активності дітей старшого дошкільного віку
Будь-яке використання матеріалів можливе лише за наявності гіперпосилання.
Не засмучуйтеся й не впадайте у відчай, якщо діяльність дитини в цей період життя схожа на бешкетування.
Спробуйте визначити, про що нове дитина хоче дізнатися, у чому саме потрібна ваша допомога.
Підтримуйте бажання дитини виділити істотні ознаки певного предмета.
Схвалюйте намагання дитини віднести предмет до тієї чи іншої категорії.
Допомагайте дитині узагальнювати й робити висновки.
Заохочуйте дошкільника самостійно знаходити розв’язання пізнавальної проблеми.
Запевняйте дитину, що вона здатна подолати труднощі, розвивайте її вольові можливості.
За потреби використовуйте власний приклад: «Я хотів дізнатися, довго шукав відповіді й урешті-решт — зрозумів».
Допоможіть дитині повірити у свої розумові і вольові можливості: «Лише наполегливі здобувають перемогу».
З’ясовуйте, що вона сама думає про певну ситуацію.
Давайте дитині можливість самостійно оцінити власну діяльність.
За нагоди дозволяйте доньці чи синові поспостерігати, порівняти, виділити, узагальнити, дослідити предмети вдома.
Ненав’язливо, у спокійній родинній атмосфері пропонуйте дитині спільно розв’язувати певні завдання.
Пам’ятайте, що завдання, над якими працює дошкільник, не мають бути простими, але й не занадто складними, — тоді діяльність принесе їй задоволення, радість від пізнання.
Запевніть дитину у вашій цілковитій підтримці — і вона почуватиметься впевнено.
Ми живемо у світі широкого вибору та різноманітних можливостей. Але замість того, аби почуватися більш задоволеними, часто заплутуємося в надмірній кількості інформації й страждаємо від мук вибору. Діти мають свободу вибору, але вони не народжуються зі здатністю робити хороший вибір. Тому наша відповідальність – навчити цього.
Саме тому так важливо допомогти малюкові опанувати ці навички з дитинства.
Для дітей можливість вибору є основоположним чинником розвитку і зміцнює такі сторони особистості:
1. Почуття контролю
2. Самооцінка
3. Розвиток пізнавальних здібностей
4. Відповідальність
5. Мінімізація конфлікту
6. Отримання максимальної користі від навчання
Коли навчати дитину вибору?
Для того, щоб формувати вміння робити вибір і приймати рішення, дитині потрібно давати вибір ще змалечку та поважати його.
Навіть у немовлят є свої бажання. Малюк не їстиме, якщо не захоче, з двох іграшок потягнеться до однієї, з рук мами перейде на руки тата. Вибір цей несвідомий і необґрунтований, але важливий.
Вміння вибирати формується в ранньому віці. У 2-3 роки малюк вже здатний обрати іграшку та ласощі, у 5-6 років — робити більш серйозний вибір: місця для прогулянки, виду діяльності, одягу.
За вмінням вибирати прийде вміння приймати рішення. Це вже етап дорослішання і прояву самостійності — риса, більш притаманна підлітковому віку. Однак вона не з’явиться нізвідки — батькам необхідно приділяти увагу вибору дитини в дошкільному дитинстві.
Які ситуації вибору можна запропонувати дитині кожного дня?
Спеціалісти рекомендують залучати дитину до вибору в таких ситуаціях:
1.
Прийманняїжі.
Звичайно, ніхто не змушує батьків щодня накривати стіл з величезною кількістю страв, але запитати про те, який хліб дитина хоче, або скільки брокколі їй покласти, цілком можна.
2.
Покупки.
Можна приймати спільне рішення, вибираючи подарунки близьким, купуючи продукти, одяг і взуття. Запитуйте думку свого малюка з проханням пояснити мотиви його вибору. Якщо дитина щось просить купити, обов’язково запитайте, чому вона хоче саме це. А, якщо покупка викликає у вас сумнів, намагайтеся вести з дитиною конструктивний діалог, пояснюючи своє рішення. Варто вчити дітей робити і власні покупки. При цьому можна пропонувати завдання, в яких є вибір. Наприклад, попросіть купити щось до чаю для всієї родини.
3.
Вибір діяльності.
Обговоріть з дитиною, куди б вона хотіла піти на прогулянку або які побажання вона має щодо планів на вихідні. Запитайте про книжку для читання перед сном або іграшку.
4.
Вибір одягу.
Не варто самостійно готувати одяг для дитини на наступний день. Запитайте, в чому б вона хотіла піти. Звичайно, не потрібно завжди погоджуватися з дитиною. Але при незгоді обов’язково мотивируйте своє рішення, пояснюючи, чому саме ваш вибір є кращим в даний момент. Важливо також, щоб дитина брала участь в покупці свого одягу. Під час примірки обов’язково питайте її думку, озвучуйте свою, пропонуйте вибір.
Як можна допомогти дитині опанувати навички вибору?
Спеціалісти рекомендують дотримуватися наступних порад, аби включити вибір у повсякденне життя дитини:
1. Показувати особистий приклад рішучої поведінки.
Нехай вас іноді долають сумніви, аналізуйте наслідки і приймайте рішення. Дитина має це бачити. Можете також пояснити їй, чому ви обрали саме цей варіант з-поміж інших.
2. Розставляти пріоритети.
Дуже часто, перебуваючи перед вибором, діти впадають у заціпеніння, не знаючи, що обрати. Вони думають, що від цього рішення залежить усе їхнє життя. Поясніть дитині, що їй доведеться постійно щось вирішувати, тому важливо навчитися розставляти пріоритети. Наприклад, над тим, що одягнути у школу, можна довго не замислюватися, а ось вибір книги для подарунка другу вимагає часу на те, щоб зважити всі за і проти.
3. Зосередитися на причинах і наслідках.
Діти мають знати, що їхня поведінка призводить до певних наслідків. Важливо показати, що вибір, який вони роблять, впливає на їхні почуття та почуття інших людей.
Намагайтеся вчити дитину емпатії (здатності розуміти почуття інших людей у формі співпереживання), співчуття, заохочуйте звертати увагу на те, як її поведінка впливає на інших людей. Наприклад, якщо дитина хоче піти з футбольної команди, її вибір вплине на всіх її членів і команду в цілому. Або ж, якщо вона не хоче запрошувати когось на свій день народження, це може вразити почуття цієї людини.
4. Скорочувати варіанти.
Ми добре знаємо: чим більший вибір, тим складніше дитині його зробити. Її мозок ще не здатний обробляти великі обсяги інформації, та й відмова від декількох варіантів відразу дається малюкам дуже важко.
Тому не змушуйте її робити вибір у ситуаціях, коли можливих варіантів кілька десятків. Замість цього пропонуйте вирішувати прості завдання в побуті, вказуючи максимум два варіанти на вибір: «Куди підемо гуляти з собакою — в парк або на майданчик?», «Ти допоможеш мені помити посуд чи складеш іграшки?». Таким чином у малюка сформується розуміння того, що його думка враховується, і це додасть йому впевненості в собі.
5. Давати можливість вчитися на помилках.
Це варто робити тільки в тих питаннях, які не стосуються здоров’я та безпеки дитини. Адже, як показує практика, саме негативний досвід виявляється для дітей повчальним. Після необдуманого рішення малюк зрозуміє, що будь-яка його дія має наслідки. Ваше завдання в такій ситуації — підтримати дитину й дати їй зрозуміти, що ви завжди на її боці.
6. Читати дитині казки, де головні герої стоять перед вибором,
а правильне рішення є доленосним для головного героя.
Звертайте на це увагу, спробуйте припустити наслідки неправильного вибору. Книги для дітей допоможуть вам формувати в дитини думку, що вибір є дуже важливим у житті.
До прикладу, богатирі завжди стоять перед каменем з варіантами вибору. І навіть в казці «Троє поросят» кожен персонаж зробив свій вибір матеріалу для будівництва будиночка, що призвело до різних наслідків.
7. Пропонувати фантазувати.
Почати можна з найпростіших питань: яку супер-силу хотіла б мати дитина, з ким із персонажів мультфільмів вона б хотіла дружити тощо.
Після цього ви можете привнести у гру життєві приклади: на що малюк витратить гроші, якщо виграє в конкурсі талантів, що зробить дитина, якщо два однокласники запросять її на день народження в один і той самий день тощо. Завдяки такій зарядці для мозку у вашого сина або доньки сформуються навички критичного мислення, а здатність до прийняття рішень помітно посилиться.
Вміння робити вибір — дуже важлива риса людини. Формується вона в дитинстві, а впливає на все життя. Тож сподіваємося наші поради та рекомендації допоможуть виховати щасливу рішучу людину, яка знає, чого вона хоче від життя та вміє відповідати за свої вчинки.
